Зіновій Митник: На обслуговуванні системи охорони здоров'я налічується ... 58 млн населення

На посаду міністра охорони здоров'я було чимало претендентів, а призначили, як відомо, Зіновія Митника. Для багатьох зацікавлених це стало, м'яко кажучи, справжньою несподіванкою.

На перший погляд, кандидатура цілком підходяща. З.Митник, випускник Львівського медичного інституту, розпочав кар'єру в невеликій лікарні гірського села в Коломийському районі на Івано-Франківщині, де помітили його ретельність і перевели до райлікарні. Згодом став головним лікарем районної інфекційної клініки: робота складна, але хто витримує, той набуває справді неоціненного досвіду. Він знадобився Зіновію Миколайовичу, коли його призначили головним лікарем Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, а потім - головним лікарем відомої на всю Україну клінічної лікарні «Феофанія». Зіновій Митник також має досвід роботи у владних структурах - свого часу був головою Івано-Франківської обласної ради, а останні два роки працював заступником міністра охорони здоров'я.

Все це добре для майбутнього міністра, однак у його супротивників був залізний аргумент: він - не донецький! Про контраргументи, що вплинули на призначення, говорили різне. Але що б там не було, фактом залишається одне: З.Митник уже сто днів на посаді міністра ламає голову, як витягувати систему охорони здоров'я з прірви, в яку вона скотилася.

- Ми поступово йшли до знищення системи, яке тепер маємо, так що поступово й виходитимемо з кризи. Миттєво, одним рухом руки нічого не досягнеш, - переконаний міністр. - Не буду критикувати своїх попередників - вони робили, що могли. Упевнений, нашу медицину потрібно реформувати.

- Але подивіться на світ: у чотирьох американських президентів в передвиборних програмах був розділ про реформування медицини, проте відважився на цей крок лише Барак Обама. Чому так? Тому що проблема в тому, скільки виділено коштів на реформування. З цього слід починати і у нас. Чи не сподіваюся, що дадуть необхідні кошти, - знаю: їх немає, і державі ніде їх узяти.

- Скільки грошей виділено в цьому році на медичну галузь?

- Всього 42 мільярди гривень. Це консолідований бюджет усієї медицини України, а не лише МОЗ. Маємо на дев'ять мільярдів гривень більше, ніж в минулому році!

- На охорону здоров'я столиці торік виділили трохи більше двох мільярдів гривень (з кишень киян, мабуть, було викладено не менш), а рівень медичної допомоги впав до критичного. Боюся, 42 мільярди для України - сума, необхідна лише для виживання, на розвиток марно і сподіватися.

- Підкреслюю, що це - консолідований бюджет. У нас є одна проблема, яку потрібно було вирішити давно, але не вдалося. Ми довели це до відома і президента України, і Кабінету міністрів: біда в тому, що замість єдиного медичного простору існує розгалужена система відомчої медицини. Чому це погано? Гроші, які виділяються на охорону здоров'я, насправді розпорошені по різних відомствах. Прекрасно розумію, що мені будуть ставити в докір: тільки прийшов, а вже хоче все загребти в своє міністерство. Не хочу. Проте слід виходити з державницької позиції. Скажімо, нині, за статистикою, зауважте, не МОЗ, а Міністерства економіки, на обслуговуванні системи охорони здоров'я налічується 58 мільйонів населення! Що це означає?

- Мертві душі. Класика.

- Це не мертві душі!

- А хто ж? За статистикою Держкомстату, населення України налічує близько 45 мільйонів.

- Мабуть, ви маєте рацію. (Після тривалої паузи.) Так, це, до певної міри, мертві душі. Тобто окремі категорії пацієнтів мають подвійне або й потрійне фінансування: і за місцем проживання, і у відомстві, де працюють. А якщо врахувати мільйони громадян, на яких виділяються так звані подушне гроші, а насправді вони живуть і працюють за кордоном, то картина стає ще більш парадоксальною. Чому мене це так турбує? Тому що першим кроком на шляху реформування має стати наведення елементарного порядку: потрібно привести до спільного знаменника фінансування медицини як галузі й раціонально використовувати кошти.

- Експерти стверджують: якщо на душу населення витрачається менше 200 доларів на рік, то система охорони здоров'я самознищується. Чи не виділяється, а саме витрачається, що має принципове значення для країни, в якій недофінансування інколи може досягати 99%. У нас сума на душу населення виділяється зовсім скромна, проте прем'єр-міністр, коли відзначали сто днів уряду, заявив, що медицина буде якісною і доступною, і це незабаром все відчують. Відкрийте секрет - за рахунок чого?

- Перший крок зробили в бік первинної ланки, в тому числі і сільської медицини, оскільки це всіх дуже хвилює. Перша колегія, яку я проводив, була присвячена саме цій темі. Зараз всі сили спрямовуємо на те, щоб привести її в належний стан: в селі з населенням три тисячі чоловік треба не ФАП робити, а облаштовувати сучасну амбулаторію. Ми провели велику нараду, на якому були присутні всі головні лікарі центральних райлікарень, порадилися, обговорили, що будемо робити далі.

- Чи планується фінансування окремим рядком саме первинної медицини? У більшості амбулаторій та ФАПів немає діагностичного обладнання та інструментарію, бракує найпростіших витратних матеріалів - вати, бинтів ...

- Окремим рядком - мабуть немає. У нас готовий проект закону про внесення змін до основ законодавства про охорону здоров'я, зокрема в закон про лікувальний заклад.

- Проекти роками лежать у Верховній Раді, а лікар міряє тиск стареньким тонометром, який щодня показує різний результат. Чим йому допоможуть ці поправки ?!

- У цих доповненнях саме йде мова про зміни у фінансуванні лікувальних установ. Ми повинні підготувати законодавчу базу, без цього неможливо щось реформувати. Чотири роки я працював головою обласної ради і чудово розумію, як обирають голів сільських і селищних рад. Добре знаю, як вони працюють. Нікого не хочу образити, оскільки є серед них віддані, добросовісні люди, - але є і такі, хай мені Бог простить, що не можна велосипед довірити, не те що долю села. Парадоксальна ситуація: в одних селах немає нормальних амбулаторій, а в інших - приміщення є, зате бракує фахівців. Ми дожили до того, що дедалі більше стає кадровий дефіцит: ніхто не хоче їхати в село. І навіть якщо молода сім'я, як ми свого часу, захоче романтики - поїде в глибинку, - що вона там побачить? Ні кола ні двора і аж дві тисячі зарплати на сім'ю. Випускники, як би ми їх заманювали, приїдуть в село і швидко звідти втечуть. Так, власне, дільничних лікарів не вистачає і в містах. І так буде до тих пір, поки ми не підвищимо соціальний статус медичного працівника.

- Цікаво як? Всі моральні норми в суспільстві перекручені, найбільшими цінностями вже давно стали гроші і зв'язку, а дільничні лікарі та медсестри не мають ні того, ні іншого, і молодь про це чудово знає.

- Будемо думати і про підвищення зарплати, і про створення нормальних умов для роботи. За матеріально-технічну базу відповідатиме місцева влада, ми всі наради проводимо, запрошуючи голів облдержадміністрацій або їхніх заступників на гуманітарному напрямку. Коли я їду в якусь область, обов'язково зустрічаюся із заступником губернатора з соціальних питань. Разом їдемо в села, дивимось і вирішуємо: де - їх, а де - наше, хто що буде робити.

- Хоча б один напрямок буде фінансуватися посилено, так, щоб зміни відчули і лікарі, і пацієнти? Можливо, дитячі лікарні, хоспісні відділення, онкологічні ...

- Гроші, спрямовані на медицину, не такі вже й великі в масштабах України. Виділено кошти на планове підвищення зарплати медикам, збільшено фінансування на реалізацію загальнодержавних програм, а також на завершення об'єктів, які, будучи готові на 95%, чотири-п'ять років стоять незавершеними. Пора вже їх вводити в експлуатацію. До кінця нинішнього року в Республіканській дитячій лікарні «Охматдит» завершать другу чергу Центру дитячої хірургії, очолювану І.Ємцем, а також Центр ПЕТ-технологій та радіохірургії у київському онкоцентрі на Верховинній.

- А за межами столиці хіба немає довгобудів?

- Найближчим часом буде добудовано Черкаську обласну дитячу лікарню і Бердичівський перинатальний центр у Житомирській області. В рамках цієї програми вже відкрита чудова поліклініка у Львові. Минулого тижня я там був, все бачив, - це і є те первинну ланку, з якого ми починали розмову.

- Ви згадали, що на 600 млн. Грн. збільшено фінансування державних програм. Вони дійсно отримають більше, ніж в минулому році, або знову всі витрати заплановані по мінімуму?

- Практично всі програми будуть недофінансовані. Щоб забезпечити їх реалізацію в повному обсязі, не вистачить ніякого бюджету. Повністю профінансовано буде лише програму імунопрофілактики.

- Ця новина «потішить» багатьох. Виходить, що на лікування туберкульозу, онкологічних захворювань та вірусних гепатитів коштів немає, зате на щеплення і їх рекламу, яка вже з'явилася на вулицях міста, вони знайшлися ...

- А ви розумієте, що вакцинація - це і є профілактика хвороб, від яких страждають наші люди ?!

- Безумовно. Однак не можна порівнювати захворювання на кір, краснуху чи кашлюк з тим же на цукровий діабет, які супроводжують хворого все життя. Багато сімей через бідність не можуть самотужки забезпечувати всім необхідним хвору на діабет дитину, а їм замість допомоги запропонують щеплення ?!

- Весь світ проводить прищепні кампанії.

- І чим далі - тим більше. Вже розроблена вакцина проти бронхіальної астми та екземи. І хоча клінічні дослідження проведені за все на кількох десятках добровольців, щеплення вже почали рекламувати, не виключено, що незабаром їх будуть нав'язувати так же, як це було з вакциною проти свинячого грипу. Я розумію батьків, які не хочуть керуватися принципом «все так роблять». Хотілося б почути думку компетентних учених про те, які вакцини потрібні сьогодні саме українським малюкам, враховуючи постчорнобильський фактор, екологічні умови - забрудненість води і повітря, раціон харчування, дуже далекий від оптимального. У нас, як правило, посилаються на авторитет Пастера, наче відтоді нічого в світі не змінилося. Події останніх років в Україні розвивалися так, що вакцинація себе скомпрометувала.

- Це не вакцинація себе скомпрометувала. Це її скомпрометували, коли вона перейшла з площини суто медичної у політичну. Однак дивіденди, здобуті окремими політиками внаслідок антивакцинальної кампанії, можуть дуже дорого коштувати країні в майбутньому. Можливо, доведеться розплачуватися здоров'ям наших дітей.

- Зіновію Миколайовичу, ви маєте на увазі позапланову вакцинальну кампанію проти кору-краснухи? А згадайте події минулої зими, коли ВООЗ налякала весь світ так, що уряди європейських країн витратили мільйони євро на вакцину проти свинячого грипу, а вже навесні ламали голови, куди її дівати. Відомо, що Єврокомісія має великі претензії до ВООЗ. Експерти вважають, що саме ця організація лобіювала інтереси виробників вакцини. Хто ж після таких скандалів довірятиме рекомендаціям ВООЗ?

- Україна не купувала вакцину проти свинячого грипу, і ніхто нікого не вакцинував.

- Добре, що у нас все закінчилося на етапі лабораторних досліджень, проте Європа і США добряче на цю вакцину витратилися. Не дай Бог, вони почнуть її дарувати як гуманітарну допомогу, - ми вже це проходили. Не розумію, як після такого можна змусити людей повірити, що вакцинація потрібна їхнім дітям, а не виробникам вакцин?

- Виробництво вакцин - це, звичайно, бізнес, як і випуск лікарських препаратів. Але у нас проводиться вакцинація проти тих хвороб, які вже давно описані. Дієвість цих щеплень давно доведено не лише в нас, а й в усьому світі. Ми робимо щеплення проти 12 хвороб, тоді як у багатьох країнах - проти 16.

- Експерти стверджують: в європейських країнах обов'язкові всього п'ять-шість щеплень, інші ж роблять лише групам ризику. У нас найгостріша ситуація виникає ще в пологовому будинку, де немовляті в перші години життя роблять щеплення не лише проти туберкульозу, а й проти вірусного гепатиту. Де результати досліджень, які б показали, як реагує дитячий організм на такі втручання? Хто і як перевіряє титри антитіл? І перевіряють їх взагалі? Чому гроші на вакцини виділяються щедро, а коли доходить до того, щоб завести на дитину паспорт щеплень, - коштів не вистачає?

- Розумію, антивакцинальна кампанія зробила своє: варто комусь кинути якесь звинувачення, як воно моментально поширюється і спрацьовує синдром натовпу, коли вже ніхто не слухає ніяких аргументів. Я не знімаю вини з медиків - дійсно, потрібно проводити роботу з батьками, готувати дітей до вакцинації. Але підкреслюю: вся Європа прищеплює своїх дітей, там перейшли на полівакцини (за один раз вводиться вакцина проти п'яти, а то і семи хвороб).

- Імунологи ж вважають, що це далеко не найкращий варіант: хто знає, чи здатний організм малюка виробляти антитіла не до одного, а відразу до п'яти збудників? Тим більше що імунна система формується до 11-12 років. Я не закликаю відмовитися від щеплень, зовсім немає. Але давно пора розібратися, що найкраще підходить нашим дітям. Може бути, пентавакцину стали випускати не тому, що цього вимагає дитячий організм, а тому, що це забезпечує набагато більші прибутки?

- Ми приймаємо світові тенденції. Але все ж прагнемо йти за своїм, традиційним шляхом. Тому й не переходимо на шести- чи семикомпонентні вакцини.

Коли виник скандал з вакцинацією, дуже хвилювалася моя дружина, педіатр за фахом. «Якщо у дитини були протипоказання, - говорила вона, - я разом з мамою працювала доти, поки дитячий організм не зміцніє настільки, щоб можна було робити щеплення. Тут не шум потрібен, а кропітка праця ». Думаю, вона була права. Не хочу дорікати лікарів, але те, що треба попрацювати в цьому напрямку, однозначно. Минулого тижня відбулася колегія МОЗ, присвячена проблемам охорони здоров'я матерів і дітей, де обговорювалися і проблеми вакцинації. Прикро, що наші вчені десь поховалися, не хочуть висловлювати свою думку, дати рекомендації, - час уже об'єднати наші зусилля.

- Може, хтось і ховається, але не секрет, що академік Жанна Возіанова, незаперечний авторитет в сфері інфекційних хвороб, не має можливості донести до МОЗ наукову думку, тому що вже кілька років її не запрошують на засідання і колегії. І все тому, що вона не повторює вслід за чиновниками, а говорить тільки ті речі, які підкріплені науковими дослідженнями. Також в чорний список занесли і деяких професорів, які відстоювали свою точку зору їх імена добре знають в МОЗ.

- Я вже зустрічався з Жанною Іванівною Возіановою. Думаю, ситуація зміниться на краще.

- Тема стосунків Академії медичних наук і міністерства постійно цікавить медичну спільноту. Колишній міністр В.Князевич заявляв, що у нас більше не буде двох міністерств, мав намір перевести частину академічних інститутів у підпорядкування МОЗ. Вдалося забрати лише Інститут онкології, а потім АМН отримала своєрідну індульгенцію - їй надали статус національної. Може, в міністерстві вже помітили, наскільки від цього збільшився внесок академії у науку і практичну медицину?

- Моя думка чітке: клініки мають бути у підпорядкуванні міністерства, а науково-дослідні інститути - в НАМНУ. Хоча світова практика свідчить: академії наук - громадські організації, і вони не фінансуються за гроші платників податків. Якщо вже наша держава витрачає з бюджету на академію чималі кошти, то й віддача має бути солідна, вагома, а не так, як у нас, - усе випадково, вибірково, як кажуть на Галичині, «прихапцем». Повинна бути система.

- Уже є план, як побудувати контакти з НАМНУ, щоб з'явилася системність?

- Я переконаний, що нам треба рухатися до єдиного медичного простору.

- Кажуть, треба боятися молодого терапевта и старого хірурга: перший Ще не вміє, а другий Вже НЕ может лікуваті. Медичним сестрам старшого віку теж Важко Годін стояти в операційній або чергуваті півтори-дві доби, бігаючі з крапельніцямі з палати в палату. А Мінпраці намерен продовжіті жінкам пенсійний вік до 60 років. Яким тоді буде якість медичного обслуговування? Крім того, якщо працюючим пенсіонерам перестануть виплачувати пенсії, лікарні залишаться напівпорожніми, бо майже третина кадрів - люди похилого віку. Чи бачить МОЗ в цьому проблему і чи відстоюватиме свої кадри?

- Кадровий голод дійсно є, і з кожним роком він посилюватиметься, якщо нічого не змінювати. Сьогодні біда в фтизіатрії - там бракує 40% лікарів, а з тих, хто працює, майже половина передпенсійного і пенсійного віку. Якщо так буде продовжуватися, то ще п'ять-шість років, максимум десять, і в цій сфері взагалі нікого не залишиться. У фтизіатрію ніхто не хоче йти працювати, особливо туди, де є відкриті форми туберкульозу. Отже, треба діяти системно.

Ми підготували проект постанови Кабміну про підвищення заробітної плати лікарям первинної ланки, перш за все дільничним - терапевтам, педіатрам, сімейним лікарям, а також фтизіатрам, бо саме цих фахівців найбільше бракує в медичних установах. Будемо працювати над підвищенням соціального статусу медпрацівника, бо престиж професії різко падає.

- А за пенсійний вік будете воювати з Мінпраці чи ні?

- Будемо воювати. Але тут ще треба розібратися, тому що трапляється і таке, що ніяк не можемо відправити на відпочинок людей, яким вже 80 років, а вони вважають, що і далі можуть працювати.

- Зрозуміло, про кого йдеться, але ті люди, очевидно, сидять у затишних кабінетах, а не ведуть прийом, не чергують ночами в стаціонарах. Та й зарплата у них така, що можуть і без пенсії обійтися: це ж не 800 або 1200 гривень в районній лікарні.

- Питань багато. Найбільше нас лякає ситуація, коли одночасно перестануть платити і зарплату, і пенсію.

- Є ще одна біда - самолікування, яке завдяки рекламі сягнуло неймовірних масштабів. У країнах Європи громадяни не можуть придбати ліки без рецепта, виписаного лікарем, який, до речі, несе за це відповідальність. Сьогодні вже ніхто і не пам'ятає, хто скасував у нас рецепти, була спроба їх повернути, але невдала. Ми вже ніколи не повернемося до рецептурного відпуску ліків?

- Обов'язково повернемося, це є в наших планах. Нещодавно відбулася нарада у прем'єр-міністра, на якому розглядали питання фармацевтичної галузі, говорили про підтримку вітчизняного виробника ліків та медобладнання, про доступність медикаментів. Є відповідне доручення, щоб запровадити рецептурний відпуск медпрепаратів. Звичайно, залишиться група безрецептурних - ніхто не буде відпускати зеленку за рецептом. Ми також хочемо домогтися, щоб у рецепті відзначалася міжнародна непатентована назва препарату, аби пацієнтові не нав'язували препарат якоїсь однієї фірми.

- ... назва якої «випадково» вишито на кишені халата і надруковано на аркуші призначень.

- І тоді пацієнт піде в аптеку, де йому запропонують 10 чи 12 виробників потрібного йому препарату, назвуть ціну, а він уже сам вибиратиме. Думаю, так буде ще до кінця нинішнього року. Ми це не просто записали в рішенні - ми цим собі наряд на роботу виписали. І зробимо так, щоб захистити пацієнта: адже, коли буде вказано міжнародна непатентована назва, ніхто не зможе лобіювати «свого» виробника. Є також питання з приводу реклами на телебаченні і в пресі. Неприпустимо, коли невідомо що видається за ліки, коли запевняють, що це допоможе вилікувати не лише легкі захворювання, а й рак. Будемо розбиратися і з біологічно активними добавками, хочемо запровадити ліцензування БАДів, бо на цьому теж дурять людей: дідусь чи бабуся, повіривши рекламі, складають півроку гроші, купують казна-що й чекають одужання. А потім пишуть нам скарги. Тут єдиний вихід - дотримуватися порад лікаря. До речі, у нас вже готові зміни до закону про рекламу - ми пропонуємо посилити контроль та відповідальність за рекламу ліків.

- Якщо вже торкнулися теми ліків, згадаймо і про таміфлю. Інтернетом гуляє інформація, що Україні продали ті партії, термін придатності яких вже закінчився, і тому виробник готовий був віддати їх майже задарма - по шість гривень за упаковку. А тепер, щоб добро не пропало, МОЗ вирішило пустити цей препарат на лікування хворих на ВІЛ / СНІД. Хотілося б почути коментар з перших вуст.

- Ціна шість гривень - просто вигадка, цього бути не могло. Нормальна людина розуміє, що таких цін не буває, адже собівартість препарату набагато вище названої ціни. Восени, коли у нас була епідемія, мені телефонували друзі зі Швейцарії та Німеччини і говорили, що в їхніх країнах в аптеках одна упаковка коштує в межах 350 євро. А у нас була ціна 67 гривень! Нагадаю, що ліки не направляли в аптеки, щоб не було зловживань під час епідемії, а віддали безпосередньо в стаціонари. Гарантую, що тоді ніхто не міг би купити таміфлю за нижчою ціною, тому що це була ціна від заводу-виробника, в неї навіть не включили витрати на транспортування, яке оплачували окремо. Не варто шукати тут сенсацій: ціну на таміфлю компетентні органи вже перевіряли «надцять» разів і не мають ніяких претензій.

На час закупівлі термін придатності препарату був тривалим - в основному три-чотири роки. Чому зараз почали говорити про цей термін? Може, хтось знайшов упаковку з гуманітарної допомоги, яку нам надавали кілька країн. У той час ліки, звісно, ​​були придатними, але термін у них закінчився раніше, ніж у куплених у виробника. Однак це була невелика партія. Цікаво, що сьогодні нам дорікають саме ті люди, які восени кричали, що треба рятувати країну, терміново купувати таміфлю. Вони це ініціювали у Верховній Раді, є відповідна постанова ВР. Тоді кричали - чому не купуєте? А тепер кричать - навіщо закупили ?!

Добре відомо, що озельтамівір (зараз частіше його називають таміфлю) використовувався для лікування різних вірусів грипу і раніше, задовго до появи так званого свинячого грипу. МОЗ його постійно закуповував для хворих на ВІЛ / СНІД, щоб лікувати їх від грипу, адже добре відомо, що вони дуже вразливі до вірусних інфекційних захворювань. Озельтамівір закуповувався не по чиїмось бажанням, а в рамках державної програми, незрозуміло, чому з цього намагаються зробити сенсацію.

- Сенсацій вистачає. Нещодавно всіх сколихнула історія про торгівлю новонародженими дітьми в Одеській області. Як можете прокоментувати цей факт?

- Випадок в Комінтернівському районі Одеської області я не можу коментувати - всі документи вилучені правоохоронними органами, ведеться слідство. Це справа взято на контроль.

- Є ще одна болюча тема, яку хотілося б обговорити саме з міністром охорони здоров'я. Цей стан столичної медицини. Чи знають в міністерстві, що в трьохмільйонному Києві немає інфекційної лікарні - ні для дітей, ні для дорослих? І це за два роки до проведення Євро-2012. Київрада проголосувала за зміни в службі швидкої допомоги, які буквально позбавляють права киян на отримання своєчасної допомоги. Чи реагуватиме МОЗ на київські проблеми? Або ж нам знову нагадають, що немає вертикалі управління?

- Дійсно, відповідно до закону про місцеве самоврядування, регіональна медицина має свою автономію. Але закони України і накази Міністерства охорони здоров'я вони зобов'язані виконувати. На превеликий жаль, київська медицина скотилася вниз дуже стрімко, навіть у порівнянні з іншими регіонами. За два роки опуститися з першого місця в рейтингу на 16-е - багато про що свідчить. Чесно скажу: не було ні контакту, ні взаєморозуміння. Порад і рекомендацій МОЗ в мерії і в управлінні охорони здоров'я ніхто не чув і не брав до уваги. А зараз пожинаємо плоди: подекуди ситуація плачевна, а з туберкульозними лікарнями взагалі катастрофа.

Я відмінно знаю, що в столиці немає не те що сучасної - взагалі ніякої інфекційної лікарні. Знаю, що були скасовані відділи охорони здоров'я в районах, а замість цього утворені три територіально-медичні об'єднання. Кому знадобилися ці ТМО? Міністерство було категорично проти, але не мало права втручатися в місцеве самоврядування. Але з часом, думаю, нам вдасться відновити вертикаль влади. Днями я спілкувався з першим заступником мера О.Поповим, він відразу ж запитав: «Допоможеш?» Звичайно, я завжди радий допомогти, просто раніше від цього в мерії відмовлялися. Тому ми вирішили, що найближчим часом запросимо всіх керівників медичних установ міста і разом думатимемо, як розв'язувати проблеми, що нагромадилися в Києві. Думаю, відбудуться кадрові зміни, прийдуть люди, які зможуть підняти рівень столичної охорони здоров'я.

- До речі, за 100 днів багатьох начальників управлінь змінили?

- Це сталося в кількох областях - Вінницькій, Львівській, Рівненській, Закарпатській, а також в Херсонській та Хмельницькій.

- звільняли за недоліки в роботі або з урахуванням партійної приналежності?

- Коли приходить новий губернатор, він хоче створити свою команду. Багато з них - люди місцеві, вони добре знають, що відбувається в медицині краю, яка людина ним керує і як керує. Якщо це не влаштовує - шукають кращих.

- Багато років нас «лякають» страховою медициною.

- У нас уже готовий проект закону про медичне страхування, підготовлений фахівцями МОЗ спільно з експертами. Ви тільки вслухайтеся - загальнодержавне медичне страхування!

- Звучить як музика. І мотив, здається, знайомий.

- Ця «музика» вже подана до Кабінету міністрів. Крім нашого законопроекту, наскільки мені відомо, є ще три інших, деякі з них передбачають страхування на основі приватних страхових компаній. Приватна страхова медицина, звісно, ​​має право на життя, але ми повинні створювати загальнодержавне медичне страхування, щоб захистити соціально вразливі верстви населення, щоб їм надавався гарантований обсяг медичних послуг. За бортом медичної допомоги не повинен залишитися ніхто. Це має гарантувати держава.

На цій позиції я стою і як державний чиновник, і як лікар, все життя віддав медицині.

Ольга СКРИПНИК

Дзеркало тижня

Если ви нашли помилки, відiлiть ее ведмедика та натісніть Ctrl + Enter