Звіти уряду Узбекистану і статті в офіційній пресі в корені відрізняються від грубої реальності
В Узбекистані 2014 рік оголошено Роком здорового дитини, прийнята відповідна державна програма, анонсовано проведення маси заходів. Може, це і допомогло десь комусь поліпшити ситуацію, але пологові будинки Андижана до таких щасливчиків не відносяться. І мова навіть не стільки про забезпечення пологових будинків витратними матеріалами, препаратами та обладнанням. Головна біда - низький рівень професіоналізму медичного персоналу і грубе ставлення до роділлям та породіллям. «Фергана» представляє документальна розповідь про долю пацієнтки одного з андіжанських пологових будинків, історія якої навряд чи здивує жінок Узбекистану, які мають досвід перебування в аналогічних медичних установах країни.
* * *
Сімнадцятирічна Захра Абдулхакімова, у якої почалися перейми, в липні 2014 року надійшла в передпологовій відділення 2-го пологового комплексу, що на вулиці Фітрат в Андижані. (Поясню: вулиця Фітрат раніше називалася Сальвадора Альєнде, 2-й пологовий будинок - це колишній 3-й, який змінив номер після того, як 1-й пологовий будинок перейменували в перинатальний центр).
При надходженні Захра скаржилася на болі внизу живота, запаморочення, слабкість і періодичну нудоту, протягом місяця у неї потроху відходили води. Загальний аналіз крові показав низький рівень гемоглобіну - 4,9, але не дивлячись на це, породілля не отримувала у відділенні медикаментозну терапію. Через низький гемоглобіну в крові матері плід відчуває дефіцит поживних речовин і кисню, внаслідок чого у нього розвивається гіпоксія. Крім того, анемія становить загрозу невиношування, може статися передчасне відійшли навколоплідних вод. Крім іншого, у Захра був пізній токсикоз з вираженими набряками нижніх кінцівок і підвищеним артеріальним тиском. Її повинні були лікувати препаратами заліза, щоб підняти гемоглобін. Але не лікували.
У другій половині дня 29 липня біля Захра почалися сильні перейми, через дві години відійшли навколоплідні води. Вода була безбарвною, з легким смердючим запахом. Її перевели в пологовий зал, де вона пролежала з переймами півтора дня. Медпрацівники не звертали на неї уваги.
Коли у Захра почався другий період родової діяльності, тобто потуги, черговий лікар Ірода Холдарова розкрила нібито вже розірвався плодовий міхур, відійшли останні залишки навколоплідних вод. Попутно акушер-гінеколог дорікнула Захра, що приділяє їй більше часу, ніж іншим породіллям. Вона заявила, що має оглядати її один раз в чотири години, а доводиться оглядати через кожні двадцять хвилин.
Однак Холдарова неправа. Дійсно, первісток в перший період родової діяльності, тобто в схваточний період, лікар оглядає через кожні чотири години, уникаючи зайвих подразнень шийки матки і з огляду на необхідність профілактики потрапляння інфекції і передчасного проколу плодового міхура. А коли схваточний період поступово переходить в Потужний, лікар не має надовго залишати породіллю без уваги. Оскільки Холдарова - черговий лікар і їй довелося займатися іншими вступниками вагітними, інтервал між спостереженнями може скласти і двадцять хвилин.
Після проколу плодового міхура породілля повинна народити максимум через півтори години, в іншому випадку слід простимулювати пологову діяльність або думати про оперативне пологах. Тому що розірвався плодовий міхур - ворота для інфекції. Для профілактики внутрішньоутробної пневмонії акушер попередньо призначає антибіотики. Але в ситуації Захра тактика повинна бути іншою: знаючи про передчасне відході навколоплідних вод, лікар повинен рахувати хвилини, щоб не допустити тривалого безводного періоду для плода, і призначити антибіотикотерапію. Чим довше плід знаходиться в утробі, чим більше ризик зараження інфекцією. А у Захра ще й низький рівень гемоглобіну. Її плоду і так не вистачає кисню, а в період сутичок кисень більше витрачається в гладкої мускулатури матки, і плоду його не вистачає подвійно.
При анемії ймовірно також таке ускладнення, як слабкість родової діяльності. Лікар повинен був враховувати цей та інші моменти, пов'язані з анемією. Але Холдарова недооцінила, а точніше - не захотіла правильно оцінити ситуацію, і тому вела невірну тактику розродження.
Через шість годин після відходу навколоплідних вод лікар повинен думати про якнайшвидше пологах. А Холдарова чекала від Абдулхакімовой грошей за майбутню операцію. Не дочекавшись, все ж вирішила зробити кесарів розтин.
Незабаром з матки витягли плід - з вираженою кефалогематомою (крововилив, що виникає між окістям і зовнішньою поверхнею кісток черепа). Операційну рану залишили відкритим, не перев'язавши. Рана кровоточила. Лікар повідомила, що рани зараз взагалі не перев'язують, залишаючи сушитися на повітрі. Але ж при найменшому русі операційна рана отримує роздратування, натирається, у людини виникають сильні больові відчуття ...
Фотографія зроблена відразу після операції 30 липня 2014 року
Після операції Захра відправили в палату, де поклали прямо на матрац - без простирадла. Виписали уколи і веліли принести необхідні медикаменти, сказавши, що в пологовому будинку нічого немає, а також вимагали заплатити за операційний матеріал і використані препарати. Потім про Захра і її малюка лікар немов забула.
Ми хотіли провести гістологічний аналіз плаценти, щоб переконатися у відсутності у дитини внутрішньоутробної пневмонії. У відповідь на прохання написати напрямок в гістологічну лабораторію Ірода Холдарова витріщила очі: «Я не пишу жодних направлень, я вперше чую про це! Плаценту ніколи не перевіряли. Плаценту треба закопати під фруктовим деревом, а то дитина може загинути. Ідіть і закопайте під деревом. Ми не досліджуємо плаценту ».
Як вона могла це сказати, якщо є спеціальний наказ МОЗ Узбекистану про обов'язкове дослідженні післяопераційного матеріалу і, згідно з цим наказом, потрібно досліджувати і плаценту? Зрозуміло, що патологоанатомічна служба в Андижанской області на низькому рівні, в бюро патологічної анатомії немає гістолога, але це не виправдовує поведінку Холдарова. Тим більше що в цьому пологовому комплексі є кафедра акушерства та гінекології Андижанського державного медичного інституту.
Захра виписали додому через п'ять днів після операції, знявши шви. Новонароджений поїхав з пуповинним залишком. Їх відпустили, чи не зробивши ніяких перев'язок, хоча, за правилами, рана повинна бути оброблена антисептичним розчином і закрита.
Вдома у Захра піднялася температура - до 39 градусів, краї операційної рани розійшлися, йде кров, виділяється гній. У дитини - опухлий і кровоточить пупок, навколо якого - почервоніння.
Захра знову відвезли в пологовий комплекс, там її прийняли, але лікарі категорично відмовилися її лікувати - «з принципу». Дитина лежала без догляду, пуповину залишок відпав, з ранки виділялася сукровиця, припухлість залишилася.
Виникає питання: чи знають лікарі-неонатологи, що пупкова ранка - вхідні двері для інфекцій, що загрожує омфалітом, пупкової грижі або навіть сепсисом?
Тут доречно згадати, що саме з цього пологового будинку в 2013 році в реанімаційне відділення Андижанського філії Республіканського наукового центру невідкладної медичної допомоги були переведені вісім або дев'ять жінок, які згодом померли.
Але повернемося до Захра Абдулхакімовой. Після повторної виписки з пологового будинку вона лежала вдома, температура не спадала. 15 серпня до неї з пологового комплексу прийшла лікар Мухаббат інакшості разом з акушерками. В той день температура тіла Захра піднялася вище 40 градусів. Лікар оглянула її і сказала, що в даний момент Захра не її пацієнт - у неї грипозний стан. Виписавши ліки, відвідувачі пішли. Температура не знижувалася, і мати Абдулхакімовой викликала «швидку допомогу», лікарі якої збили жар і запропонували відвезти Захра в лікарню. Але мати породіллі відмовилася від стаціонарного лікування - через скрутне матеріальне становище, розуміючи, що в лікарні у них за все будуть вимагати гроші. Але після повторного виклику «швидкої допомоги» Захра відвезли в пологовий комплекс, де поклали в реанімаційне відділення. Там їй розтирали тіло і вливали розчини. Але температура не спадала, живіт був різко болючим. У Захра спостерігалася явна картина післяпологового ендометриту - рановий інфекції (до речі, якби Холдарова вчасно відправила плаценту на гістологічний аналіз, такої картини зараз би не було). Вранці 16 серпня Захра відправили на чистку під внутрішньовенним наркозом, після чого її стан, нарешті, покращився.
Ні кроку без грошей
У пологовому комплексі торгують медикаментами і своїми послугами все - від санітарок до лікарів. Ось пара прикладів.
Жінці відразу ж після пологів поставили внутрішньоматкову спіраль і виписали додому. Через тиждень вона надходить назад в пологовий комплекс в дуже важкому стані, з підвищеною температурою. Її поклали в реанімацію і стали «чистити», дитини ж залишили в палаті і практично не доглядали за ним. Жінку ледве врятували, а дитина стала температурити. Щоб вставити йому свічку парацетамолу, у матері стали вимагати гроші - 1000 сумів за свічку. Інший породіллі з температурящих немовлям веліли купити термометр в аптеці, і не займалися малюком, поки його мати не виконала вимогу.
До речі, проблема з градусником є у всіх пологових комплексах Андижана, в решті лікарень їх вистачає, але є дефіцит ліків і витратних матеріалів, які вимагають від хворих та їхніх родичів. Наприклад, на початку серпня лаборантка клінічної лабораторії приймального відділення Андижанського філії республіканського наукового центру невідкладної медичної допомоги відправила хвору в аптеку за рукавичками. Я запитала, чи дійсно в центрі немає рукавичок. «Рукавички - за гроші і тільки для екстрених хворих», - відповіла вона. «Хвора екстрена, дайте за гроші», - попросила я. І отримала у відповідь: «Рукавички суто для лежачих хворих».
Без етичних норм і знань
Хочу розповісти ще про один працівника 2-го пологового комплексу - завідуючої відділенням підготовки до пологів Лолі Султанової. Їй невідомо поняття «етичні норми», вона дуже грубо поводиться з породіллями і породіллями, постійно кричить і ображає їх. Вона причетна до смерті кількох пацієнток, одна з них була молодою первородящей, залишився дитина, йому зараз один рік.
Породіллі лежать прямо на підлозі. 13 серпня 2014 року
Місцеві лікарі часто не знають елементарних речей. Наприклад, після введення матері омнопона (знеболюючого морфіноподібної речовини) їй не можна відразу давати дитину на годування: цей препарат передається через молоко. Дитину годувати можна лише через чотири години після введення омнопона. Але малюка можуть принести на годування, не витримавши необхідного перерви.
Інший приклад. Породілля надійшла в реанімаційне відділення з підвищеним артеріальним тиском, набряклими ногами, одним словом - гестоз. Їй поставили крапельницю і змусили пити велику кількість рідини. Тим самим вони порушили тактику при пізніх гестозах вагітних: у породіллі і без випитого організм сповнений рідини, рідкісне сечовипускання, набряки кінцівок, на серце виявляється навантаження через високого тиску і великого об'єму рідини. У породіллі була явна картина прееклампсії (патологічний стан при вагітності, ознаки якого - набряки, підвищений кров'яний тиск і протеїнурія (білок в сечі). Лікарі не змогли своєчасно її підлікувати і довести термін вагітності до норми, а взяли відразу на операцію. Провівши кесарів розтин , витягли недоношеної дитини вагою 1600 р. Немовля перебуває в кувезі.
У відділеннях повна антисанітарія, стійкий смердючий запах каналізації, таргани бігають навіть там, де лежать немовлята, немає постільної білизни, матраци брудні із залишками висохлої крові. Медперсонал розмовляє один з одним дуже голосно, на робочому місці торгують речами, не звертаючи уваги на проблеми пацієнток. Про санвузлах і згадати страшно - бруд і вогкість.
Справедливості заради зазначу, що аналогічна картина не тільки в другому пологовому будинку Андижана, а й у всіх інших. Наприклад, в 1-му пологовому комплексі точно така ж антисанітарія, половина будівлі реконструюється. Минулої зими через недбалість адміністрації там помер новонароджений - замерз. У пологовому будинку висока материнська смертність, яка у відповідній статистиці не відбивається.
Ось така картина в Рік дитини в пологових комплексах міста Андижана. У районах ще гірше. В даний час з-за внутрішньолікарняної інфекції закриті пологові відділення районних об'єднань охорони здоров'я (так тепер стали називатися центральні районні лікарні) Асакінского, Джалакудукского, Андижанського районів. Перинатальний центр не встигає приймати вагітних. Тому бідні породіллі відразу після пологів лежать зі своїми немовлятами в антисанітарних умовах прямо на підлозі в коридорі ...
Гульбахор Тураєва, лікар, г.Андіжан
Міжнародне інформаційне агентство «Фергана»
Як вона могла це сказати, якщо є спеціальний наказ МОЗ Узбекистану про обов'язкове дослідженні післяопераційного матеріалу і, згідно з цим наказом, потрібно досліджувати і плаценту?Виникає питання: чи знають лікарі-неонатологи, що пупкова ранка - вхідні двері для інфекцій, що загрожує омфалітом, пупкової грижі або навіть сепсисом?
