Фото - Луганский центр стоматологической имплантации

Вірус Епштейна-Барр: симптоматика, діагностика, лікування та наслідки

  1. Захворювання, викликані ВЕБ
  2. Увага!
  3. Перебіг ВЕБ-інфекції
  4. Клінічні прояви ВЕБ-інфекції
  5. Лабораторні дослідження
  6. Лікування ВЕБ-інфекції
  7. Інтерферон в лікуванні хвороби


Вірус Епштейна-Барр (ВЕБ) - причина хронічної персистуючої інфекції з групи герпесвірусних збудників (вірус герпесу 4-го типу) Вірус Епштейна-Барр (ВЕБ) - причина хронічної персистуючої інфекції з групи герпесвірусних збудників (вірус герпесу 4-го типу). Джерелом зараження ВЕБ є хвора людина або вірусоносій. Передача вірусу може відбуватися повітряно-краплинним, статевим і контактно-побутовим шляхом через слину, мокротиння, вагінальні і уретральні виділення, кров. За наявними даними близько 80% населення інфіковані ВЕБ.

Захворювання, викликані ВЕБ

Епштейна-Барр вірусна інфекція, як правило, зустрічається у дітей і молодих людей. Однак можуть спостерігатися в будь-якому віці. Клінічні прояви інфекції вкрай різноманітні і відрізняються строкатою симптоматикою, що значно ускладнює діагностику. Як правило, прояви ВЕБ розвиваються на тлі зниження імунітету, що властиво всім герпесвірусної інфекції. Первинні форми захворювання і його рецидиви завжди пов'язані з вродженим або набутим імунодефіцитом. У людей з вираженим імунодефіцитом спостерігаються генералізовані форми інфекції з ураженням центральної нервової системи, печінки, легенів і нирок. Нерідко важкі форми інфекції ВЕБ, можуть асоціюватися з ВІЛ-інфекцією.

Увага!

В даний час встановлено, що ВЕБ також асоційований з цілим рядом онкологічних, переважно лімфопроліферативних і аутоімунних захворювань (класичні ревматичні хвороби, васкуліти, неспецифічний виразковий коліт та ін.). Крім того, ВЕБ викликає маніфестних і стерті форми захворювання, що протікають по типу гострого і хронічного мононуклеозу.

Перебіг ВЕБ-інфекції

У людей з нормальним імунітетом після зараження ВЕБ можливі два варіанти. Інфекція може протікати безсимптомно або проявлятися у вигляді незначних ознак, що нагадують грип або гостре респіраторне вірусне захворювання (ГРВІ). Однак в разі зараження на тлі вже наявного імунодефіциту у пацієнта може розвинутися картина інфекційного мононуклеозу.

У разі розвитку гострого інфекційного процесу можливі кілька варіантів результату захворювання:
- одужання (ДНК вірусу можна виявити тільки при спеціальному дослідженні в одиничних В-лімфоцитах або епітеліальних клітинах);
- безсимптомне вірусоносійство або латентна інфекція (вірус визначається в слині або лімфоцитах лабораторно);
- розвиток хронічного рецидивуючого процесу:
а) хронічна активна ВЕБ-інфекція за типом хронічного інфекційного мононуклеозу;
б) генералізована форма хронічної активної ВЕБ-інфекції з ураженням ЦНС, міокарда, нирок і ін .;
в) стерті або атипові форми ВЕБ-інфекції: тривалий субфебрилітет неясного генезу, рецидивні бактеріальні, грибкові, часто мікст-інфекції респіраторного та шлунково-кишкового тракту, фурункульоз;
г) розвиток онкологічних захворювань (лімфома Беркітта, назофарингеального карцинома і ін.);
д) розвиток аутоімунних захворювань;
е) ВЕБ-асоційований синдром хронічної втоми.

Результат гострої інфекції, викликаної ВЕБ, залежить від наявності та ступеня вираженості імунного дефіциту, а також від наявності ряду зовнішніх чинників (стреси, супутні інфекції, операційні втручання, гіперінсоляція, переохолодження та ін.), Здатних порушувати роботу імунної системи.

Клінічні прояви ВЕБ-інфекції

Клінічні прояви захворювань, викликаних ВЕБ, багато в чому залежать від гостроти процесу. Також має значення первинність інфекційного процесу або виникнення клінічної симптоматики хронічної інфекції. У разі розвитку гострого інфекційного процесу при зараженні ВЕБ спостерігається картина інфекційного мононуклеозу. Він, як правило, виникає у дітей і молодих людей.

Розвиток даного захворювання призводить до появи наступних клінічних ознак:
- підвищення температури,
- збільшення різних груп лімфовузлів,
- ураження мигдалин і гіперемії зіву.
Досить часто спостерігається набряклість обличчя і шиї, а також збільшення печінки та селезінки.

У разі розвитку хронічно активної ВЕБ-інфекція спостерігається тривалий рецидивуючий перебіг захворювання. Пацієнтів турбують: слабкість, пітливість, нерідко болю в м'язах і суглобах, наявність різних шкірних висипань, кашель, дискомфорт в горлі, біль і тяжкість в правому підребер'ї, головний біль, запаморочення, емоційна лабільність, депресивні розлади, порушення сну, зниження пам'яті, уваги , інтелекту. Часто спостерігаються субфебрильна температура, збільшення лімфовузлів і гепатоспленомегалія різного ступеня вираженості. Зазвичай ця симптоматика має хвилеподібний характер.

У пацієнтів з вираженою імунною недостатністю можливо виникнення генералізованих форм ВЕБ-інфекції з ураженням центральної та периферичної нервової систем (розвиток менінгіту, енцефаліту, атаксії мозочка, полирадикулоневритов), а також з ураженням інших внутрішніх органів (розвиток міокардиту, гломерулонефриту, лимфоцитарного інтерстиціального пневмоніту, важких форм гепатиту). Генералізовані форми ВЕБ-інфекції можуть привести до летального результату.

Досить часто хронічна ВЕБ інфекція протікає стерто або може нагадувати інші хронічні захворювання. При стертих формах інфекції пацієнта може турбувати хвилеподібно виникають субфебрильна температура, болі в м'язах і лімфовузлах, слабкість, порушення сну. У разі перебігу інфекційного процесу під маскою іншого захворювання найбільш важливими ознаками є: тривалість симптоматики і стійкість до терапії.

Лабораторні дослідження

З огляду на те, що клінічно діагноз «ВЕБ-інфекція» виставити неможливо, провідним у визначенні захворювання є методи лабораторної діагностики З огляду на те, що клінічно діагноз «ВЕБ-інфекція» виставити неможливо, провідним у визначенні захворювання є методи лабораторної діагностики.

Їх можна розділити на дві групи скринінгові і уточнюючі:

1. До скринінговим можна віднести ті, які поряд з клінічною симптоматикою дозволяють запідозрити ВЕБ-інфекцію. У клінічному аналізі крові: можуть спостерігатися: незначний лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, можливо, тромбоцитопенія. В біохімічному аналізі крові виявляються: підвищення рівня трансаміназ та інших ферментів, білків гострої фази - С-реактивний білок, фібриноген та ін. Однак ці зміни не є строго специфічними для ВЕБ-інфекції (їх можна виявити і при інших вірусних інфекціях).

2. Важливим дослідженням, що дозволяє встановити наявність збудника в організмі, є серологічне обстеження: підвищення титрів антитіл до ВЕБ, є критерієм наявності інфекційного процесу в даний час або свідоцтвом контакту з інфекцією в минулому. Однак наявність антитіл не дозволяє однозначно говорити про те, що клінічні прояви захворювання викликані ВЕБ.

3. Для отримання найбільш достовірних результатів використовується ДНК-діагностика. За допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) визначення ДНК ВЕБ проводять в різних біологічних матеріалах: слині, сироватці крові, лейкоцитах і лімфоцитах периферичної крові. При необхідності проводять дослідження в біоптатах печінки, лімфовузлів, слизової кишечника і т. Д. Таким чином, для постановки діагнозу ВЕБ-інфекції, крім проведення загальноклінічних обстежень, необхідні серологічні дослідження (ІФА) і ДНК діагностика інфекції в різних матеріалах в динаміці.

Лікування ВЕБ-інфекції

В даний час загальноприйнятих схем лікування ВЕБ-інфекції не існує. Обсяг терапії хворих, як з гострою, так і з хронічною активною ВЕБ-інфекцією може бути різним, залежно від тривалості захворювання, тяжкості стану та імунних розладів. У комплексному лікуванні даного захворювання використовуються різні групи препаратів, в тому числі рекомбінантні інтерферони, які пригнічують розмноження вірусу, захищають незаражені клітини, зміцнюють імунітет. Крім того, застосовуються ациклічні синтетичні нуклеозиди та інші противірусні препарати, що забезпечують остновку реплікації вірусу в уражених клітинах, а також глюкокортикоїди, дія яких спрямована на купірування запальних процесів в органах і тканинах. Залежно від вираженості тих чи інших симптомів захворювання призначається різна симптоматична терапія (анальгетики, антиоксиданти, нестероїдні протизапальні засоби, муколітики та ін.).

Інтерферон в лікуванні хвороби

Препаратом вибору при лікуванні ВЕБ-інфекції може стати інтерферон-альфа, в середньо випадках призначається у вигляді монотерапії. Обгрунтуванням включенням в терапевтичний комплекс противірусних засобів імунного дії (інтерферонів) є те, що клінічні прояви інфекції зазвичай пов'язані з імунодефіцитними станами різного ступеня вираженості. При ВЕБ-інфекції завжди спостерігається знижена вироблення власного інтерферону. З огляду на, що ВЕБ-інфекція є хронічним, персистирующим захворюванням, інтерферонотерапія може бути рекомендована і в якості профілактики загострень. У цьому випадку призначається курсове лікування, тривалість якого залежить від тяжкості перебігу захворювання.

З групи рекомбінантних інтерферонів може призначатися препарат ВІФЕРОН® Супозиторії . Поєднання основної діючої речовини інтерферону альфа-2b та високоактивних антиоксидантів: альфа-токоферолу ацетату і аскорбінової кислоти (у складі лікарської форми представлена ​​у вигляді суміші аскорбінова кислота / натрію аскорбат) дозволяє знизити терапевтично ефективну концентрацію інтерферону альфа-2b та уникнути прояву побічних ефектів інтерферонотерапії. У присутності аскорбінової кислоти і її солі та альфа-токоферолу ацетату зростає специфічна противірусна активність інтерферону, посилюється його імуномодулюючу дію і нормалізуються показники інтерферону.

Лікування ВЕБ-інфекції необхідно проводити під контролем клінічного аналізу крові (один раз в 7-14 днів), біохімічного аналізу (один раз на місяць, при необхідності частіше), імунологічного дослідження - через один-два місяці.

Член-кор. РАПН, професор А.А. Халдіной, д.м.н., президент НП «Герпес-Форум».


  • Зуботехническая лаборатория

    Детали
  • Лечение, отбеливание и удаление зубов

    Детали
  • Исправление прикуса. Детская стоматология

    Детали