Фото - Луганский центр стоматологической имплантации

Порівняння варіабельності маси міокарда лівого шлуночка за даними ехокардіографії, традиційної та усередненої електрокардіографії в аспекті оцінки еф

  1. Матеріали і методи дослідження
  2. результати
  3. Обговорення
  4. Висновки

Гіпертрофія лівого шлуночка (ГЛШ) серця у хворих на артеріальну гіпертензію є характерною ознакою формування гіпертонічного серця. Доведене несприятливий вплив ГЛШ на серцево-судинний прогноз у хворих на артеріальну гіпертензію і зниження кардіоваскулярного ризику при зворотному розвитку даного патологічного стану [1-3] визначають важливість індивідуалізованої оцінки її динаміки на тлі антигіпертензивної терапії. Сучасний рівень розвитку медичної техніки дозволяє з високою точністю визначати масу міокарда лівого шлуночка (ММЛЖ) серця. З цією метою можуть бути використані такі методи діагностики, як 3D-ехокардіографія (3D-ЕхоКГ), мультиспіральна комп'ютерна томографія (МСКТ), а також вважається еталонним на сьогоднішній день метод магнітно-резонансної томографії (МРТ). Однак використання зазначених методів у реальній клінічній практиці, в тому числі при обстеженні осіб з артеріальною гіпертензією, обмежена трудомісткістю, високою вартістю (особливо при повторних дослідженнях), малої доступністю і відсутністю референтних значень ММЛЖ в зв'язку з відносно невеликою кількістю накопичених даних. У зв'язку з цим електрокардіографія (ЕКГ) і ехокардіографія (ЕхоКГ) залишаються найбільш часто використовуваними інструментальними методами виявлення і контролю ГЛШ серця як в клінічній практиці, так і при проведенні наукових досліджень.

Безперечними перевагами ЕхоКГ є можливість кількісної оцінки ММЛЖ і більш висока в порівнянні з електрокардіографічним методом чутливість в розпізнаванні ГЛШ [4, 5]. У той же час виявлення ГЛШ за допомогою ЕКГ не втрачає своєї актуальності завдяки простоті і доступності, а також високу специфічність електрокардіографічних індексів. Крім того, на сьогоднішній день запропоновані способи розрахунку ММЛЖ за даними ЕКГ, що істотно розширює можливості методу при вивченні ГЛШ [6-8].

Використання зазначених методів діагностики пов'язане з низкою чинників, здатних негативно впливати на відтворюваність показників, що може знижувати їх діагностичну цінність як при одномоментному дослідженні, так і при динамічному контролі ГЛШ. Так, оцінка змін ММЛЖ при ехокардіографічні дослідженні може ускладнюватися залежністю результатів від технічних характеристик ультразвукового устаткування і кваліфікації фахівця, що виконує вимірювання, що веде до появи випадкових помилок. Інтерпретація змін ЕКГ при динамічному контролі ГЛШ ускладнюється впливом на електричний сигнал великої кількості зовнішніх перешкод, значимо які деформують реєстровані потенціали міокарда.

Частина недоліків традиційної ЕКГ потенційно можна усунути за допомогою усереднення кардіосигналу, що буде сприяти підвищенню відтворюваності, а отже, і надійності результатів повторних досліджень.

З огляду на наведені положення, мета цього дослідження полягала в порівняльній оцінці варіабельності ММЛЖ, розрахованої за даними ЕхоКГ, традиційної та усередненої ЕКГ, і ефективності цих методів у виявленні динаміки ММЛЖ на тлі антигіпертензивної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію.

Матеріали і методи дослідження

На першому етапі дослідження виконувалася оцінка варіабельності ММЛЖ в трьох окремих групах практично здорових добровольців.

У групі 1 (n = 20) оцінювалася варіабельність ММЛЖ за даними ЕхоКГ. Ехокардіографічне дослідження по стандартному протоколу виконувалося двічі з інтервалом в 1 тиждень [9].

У групах 2 (n = 17) і 3 (n = 20) вивчалася варіабельність ММЛЖ за даними неусредненной і усередненої ЕКГ. У групі 2 реєстрація ЕКГ виконувалася з інтервалом в 1 тиждень. У групі 3 часовий інтервал між двома послідовними електрокардіограми становив 1 хвилину.

На другому етапі дослідження проводили порівняльну оцінку ефективності ЕхоКГ, неусредненной і усередненої ЕКГ по визначенню динаміки гіпертензійного змін серця на фоні антигіпертензивної терапії. На даному етапі обстежено 64 хворих неускладненій на артеріальну гіпертензію у віці від 35 до 65 років, які отримували терапію антигіпертензивними препаратами з доведеною здатністю впливати на ММЛЖ (периндоприл, лозартан, амлодипін, фіксована комбінація периндоприлу та амлодипіну) протягом 3 місяців.

Повторні дослідження проводилися з дотриманням стандартних умов (обстановка, температура в приміщенні, положення).

Ехокардіографічне обстеження виконувалося на ультразвуковому апараті експертного класу VIVID 9 (General Electric, США). ММЛЖ за даними ЕхоКГ розраховувалася за формулою, рекомендованою Американським товариством ехокардіографії (American Society of Echocardiography, ASE): ММЛЖ = 0,8 × [1,04 × (КДР + ТЗСд + ТМЖПд) 3 - (КДР) 3] + 0,6 , де ММЛЖ - маса міокарда лівого шлуночка (грами), КДР - кінцевий діастолічний розмір лівого шлуночка (см), ТЗСд - товщина задньої стінки лівого шлуночка в діастолу (см), ТМЖПд - товщина міжшлуночкової перегородки в діастолу (см) [9].

Для реєстрації ЕКГ використовувався 12-канальний комп'ютеризований електрокардіограф ЕК9 Ц-01-КАРД фірми «МКС» (Росія, м Зеленоград). Накладення електродів на кінцівки і грудну клітку виконувалося суворо відповідно до анатомічними орієнтирами. Повторні дослідження в групі 3 проводилися без зняття електродів для виключення випадкової помилки, пов'язаної з їх можливим зміщенням щодо початкового положення. Тривалість запису при першому і повторному дослідженнях становила 5 хвилин. Реєстрація, архівування, обробка та усереднення ЕКГ здійснювалися з використанням оригінальної комп'ютерної програми HR ECG [10].

Для розрахунку ММЛЖ за даними ЕКГ використовувалася розроблена раніше формула: ММЛЖ = -10,523 + 0,706 × вік - 32,698 × підлогу + 2,197 × ІМТ + 596,973 × Рd + 23,213 × (RAVL + SV3) + 21,860 × (TV1 - TV6), де ММЛЖ - маса міокарда лівого шлуночка серця (грами); вік - вік пацієнта (роки); пол - стать пацієнта (0 - чоловіки, 1 - жінки); ІМТ - індекс маси тіла (кг / м2); Pd - максимальна тривалість зубця P (секунди); RAVL - амплітуда зубця R у відведенні AVL (мВ); SV3 - амплітуда зубця S у відведенні V3 (мВ); TV1 - амплітуда зубця Т у відведенні V1 (мВ); TV6 - амплітуда зубця Т у відведенні V6 (мВ) [8, 11]. Метод визначення ММЛЖ за даними усередненої ЕКГ був розроблений на підставі даних, отриманих при обстеженні 185 добровольців (108 хворих неускладненій на артеріальну гіпертензію та 77 осіб з нормальним рівнем артеріального тиску у віці від 35 до 65 років). Запропонована модель пояснювала 67% варіативності маси міокарда лівого шлуночка, визначеної за даними ЕхоКГ (R2 = 0,67; R = 0,82; p <0,001).

Обробка результатів дослідження здійснювалася за допомогою комп'ютерної програми SPSS 13.00. Відтворюваність результатів повторних досліджень розраховувалася методом Бленда-Алтмана з визначенням систематичної розбіжності, його стандартного відхилення і коефіцієнта варіабельності [12]. Міжгрупові відмінності варіабельності ММЛЖ оцінювалися за допомогою непарного t-тесту Стьюдента з поправкою Бонфероні при множинних порівняннях. Для визначення значущості внутрішньогрупових відмінностей ММЛЖ при повторних дослідженнях використовувався парний t-тест Стьюдента. При визначенні необхідного розміру вибірки для отримання значущих міжгрупових відмінностей динаміки ММЛЖ використаний спосіб Неймана-Пірсона із заданою потужністю 80% і помилкою α, що дорівнює 5% [13]. На всіх етапах дослідження нульова гіпотеза відкидалася при значенні р менше 0,05.

результати

Вихідні характеристики груп представлені в табл. 1.

Значущою динаміки ІМТ і артеріального тиску при повторному обстеженні виявлено не було ні в одній з груп (р> 0,05 для всіх).

Відмінності середніх значень ММЛЖ при першому і повторному дослідженні були статистично незначущі і склали: в групі 1 - 2,5 ± 18,6 г (р = 0,56); в групі 2 - 2,7 ± 9,2 г (р = 0,24) і 0,5 ± 5,2 г (р = 0,67) для неусредненной і усередненої ЕКГ відповідно; в групі 3 - -2,6 ± 6,9 (р = 0,10) і 0,1 ± 2,8 г (р = 0,84) для неусредненной і усередненої ЕКГ відповідно.

Варіабельність ММЛЖ за даними обстеження кожної з груп представлена ​​в табл. 2.

2

Варіабельність ММЛЖ при повторних дослідженнях за даними ЕхоКГ була значимо вище в порівнянні як з традиційною, так і усередненої ЕКГ (р <0,05 і р <0,01 для неусредненной і усередненої ЕКГ при реєстрації з інтервалом в 1 тиждень; р <0, 01 і р <0,001 для неусредненной і усередненої ЕКГ при реєстрації без зміщення електродів між повторними дослідженнями відповідно).

Порівняння варіабельності досліджуваного ознаки за даними неусредненной і усередненої ЕКГ показало, що усереднена ЕКГ значимо перевершує неусредненную ЕКГ по відтворюваності (табл. 2).

При порівнянні відтворюваності ММЛЖ при реєстрації електрокардіосігнала з інтервалом в 1 тиждень проти ЕКГ, зареєстрованої з коротким інтервалом без зміщення електродів між повторними дослідженнями, для неусредненной ЕКГ не було виявлено значущих відмінностей варіабельності ММЛЖ (р = 0,23), в той час як варіабельність усередненої ЕКГ була достовірно нижче (р = 0,042) при відсутності зміни розташування електродів між двома послідовними записами кардіосигналу.

Розміри вибірок, необхідні для виявлення статистично значущих відмінностей при визначенні динаміки ММЛЖ c урахуванням отриманих значень стандартного відхилення для оцінюваних в дослідженні способів діагностики і передбачуваної ступеня зниження ММЛЖ, представлені в табл. 3.

Як видно з табл. 3, використання ЕхоКГ в якості методу контролю динаміки ММЛЖ вимагає збільшення обсягу вибірки в кілька разів порівняно з ЕКГ, як усередненої, так і неусредненной. У свою чергу, в цьому відношенні усереднена ЕКГ виявилася ефективнішою неусредненной. Необхідний обсяг вибірки для неусредненной ЕКГ був в 3 рази вище при реєстрації в різні дні і в 6 разів вище при виключенні помилки, пов'язаної з похибкою при накладенні електродів.

Для кожного з оцінюваних методів діагностики були розраховані величини зміни ММЛЖ у окремого пацієнта, необхідні для реєстрації достовірної динаміки при повторних вимірах, які склали 66 г, 33 г проти 19 г, 25 г проти 10 г відповідно до отриманих стандартними відхиленнями систематичної розбіжності для ЕхоКГ , неусредненной проти усередненої ЕКГ з інтервалом в 1 тиждень і неусредненной проти усередненої ЕКГ, зареєстрованих без зміщення електродів, відповідно.

Вихідні характеристики хворих на артеріальну гіпертензію на антигіпертензивної терапії представлені в табл. 4.

4

Середні значення маси міокарда, розраховані за даними ЕхоКГ, усередненої і традиційної ЕКГ, статистично не розрізнялися (р = 0,99).

Зниження АТ через 3 місяці терапії склало -24,6 мм рт. ст. (Р <0,0001) і -12,0 мм рт. ст. (Р <0,0001) для систолічного і діастолічного АТ відповідно.

Динаміка ММЛЖ за даними ЕхоКГ, неусредненной і усередненої ЕКГ в кінці періоду спостереження представлена ​​в табл. 5.

Зниження ММЛЖ на тлі антигіпертензивної терапії було значущим як за даними неусредненной, так і усередненої ЕКГ, в той час як зміна ММЛЖ по ЕхоКГ було недостовірно.

На рис. 1 представлена ​​взаємозв'язок між ступенем зниження ММЛЖ на тлі терапії і вихідними значеннями ММЛЖ за даними усередненої ЕКГ. При оцінці по тертілям розподілу вихідних значень ММЛЖ зниження ММЛЖ в середньому склало -3,3 г (95% ДІ -1,1--5,6 г, p <0,01), -7,1 г (95% ДІ - 5,1--9,1 г, p <0,001) і 9,6 г (95% ДІ -6,5--12,8 г, p <0,001) для 1-го, 2-го і 3 го тертілей відповідно, при цьому відмінності між 1-м і 3-м тертілямі були значущими (р = 0,002). Отримані дані свідчать про наявність прямої лінійного зв'язку між значеннями вихідної ММЛЖ і ступенем її зниження на тлі терапії.

Отримані дані свідчать про наявність прямої лінійного зв'язку між значеннями вихідної ММЛЖ і ступенем її зниження на тлі терапії

Обговорення

Контроль динаміки ММЛЖ представляється актуальною і разом з тим досить складним завданням. З обмеженого числа діагностичних методик, доступних в даний час в повсякденній практиці з метою оцінки змін ММЛЖ, ЕхоКГ прийнято вважати надійним методом. Однак існує ряд факторів, які здатні вплинути на відтворюваність показників, використовуваних для визначення ММЛЖ за даними ехокардіографічного дослідження. Серед таких факторів можна виділити залежність результатів дослідження від технічних характеристик ультразвукового сканера, досвіду фахівця, який проводить дослідження, а також особливостей ультразвукової візуалізації у конкретного пацієнта. Лінійні параметри при використанні рекомендованих моделей визначення ММЛЖ зводяться в куб [9], тому навіть невеликі похибки у вимірюваннях приведуть до значного відхилення результату розрахунку від істинного значення ММЛЖ.

Варіабельність параметрів ЕхоКГ, згідно з опублікованими даними, досить висока і в залежності від застосовуваного режиму сканування може досягати 15% [14-16], що можна порівняти з отриманими нами результатами. В умовах реальної клінічної практики, коли повторні дослідження найчастіше проводяться на ультразвукових апаратах з відмінними технічними характеристиками фахівцями з різним рівнем підготовки, слід очікувати більш високих показників варіабельності.

Використання ЕКГ з метою оцінки динаміки ГЛШ також пов'язане з високою ймовірністю випадкової помилки, так як, навіть при чіткому дотриманні правил реєстрації ЕКГ, кардіосигнал може спотворюватися за рахунок впливу зовнішніх перешкод, активності скелетної мускулатури і дихальних рухів грудної клітки, появи артефактів при контакті електродів з шкірним покривом, а також зміщення електродів від початкового розташування при повторному дослідженні.

Усереднення електрокардіосігнала дозволяє усунути частина недоліків традиційної ЕКГ шляхом сумування безлічі кардіоциклу, коли випадкові відхилення електрокардіографічної кривої будуть прагнути до нуля, в той час як стабільна складова ЕКГ зберігається в повній мірі.

Відтворюваність ММЛЖ як за даними традиційної, так і усередненої ЕКГ в порівнянні з ЕхоКГ в нашому дослідженні була значно вище. У той же час при порівнянні неусредненной і усередненої ЕКГ варіабельність ММЛЖ для усередненої ЕКГ була в 2-2,5 рази нижче при однакових умовах реєстрації. Звертало також увагу відсутність значущих відмінностей варіабельності неусредненной ЕКГ в залежності від тимчасового інтервалу між повторними дослідженнями, в той час як варіабельність усередненої ЕКГ при відсутності зміщення електродів між повторними дослідженнями була значимо нижче в порівнянні з реєстрацією через 1 тиждень. Отримані результати, з одного боку, свідчить про значному впливі на відтворюваність показників ЕКГ зміни розташування електродів щодо вихідної позиції при повторному дослідженні. У той же час навіть за умови проведення дослідження, коли повністю виключається випадкова помилка, обумовлена ​​зміщенням електродів, варіабельність кардіосигналу при традиційній реєстрації електричних потенціалів міокарда залишається досить високою за рахунок впливу інших факторів. Усереднення електрокардіосігнала, в свою чергу, дозволяє мінімізувати вплив випадкових перешкод, підвищуючи надійність методу при динамічному ЕКГ-контроль.

Висока варіабельність ММЛЖ за даними ЕхоКГ не дозволила нам оцінити ефективність проведеної антигіпертензивної терапії на тлі відносно короткого періоду лікування. Згідно з отриманими результатами зміна ММЛЖ за даними ЕхоКГ склало -0,3 м Ці зміни були статистично недостовірні. У той же час метод ЕКГ виявився здатним виявити значущу динаміку ММЛЖ на відносно короткому відрізку часу, що підтверджує його більшу точність при динамічному контролі.

Нами проаналізовано ряд досліджень з загальною кількістю учасників тисячі п'ятсот шістьдесят чотири людини, в яких за допомогою ЕхоКГ-контролю оцінювався вплив різних антигіпертензивних препаратів і їх комбінацій на ГЛШ у хворих на артеріальну гіпертензію [3, 17-24]. В аналіз включені роботи, в яких були представлені вихідні та досягнуті на тлі терапії значення ММЛЖ або середні значення лінійних розмірів лівого шлуночка, на підставі яких була можливість розрахувати даний показник. Залежно від термінів терапії (3, 6, 12, 24 місяці) були сформовані окремі аналізовані групи, для кожної з яких були розраховані середні значення зміни ММЛЖ на тлі лікування артеріальної гіпертензії (рис. 2).

Як видно з представленого графіка, найбільш швидке зниження ММЛЖ спостерігається на початкових етапах терапії (3-6 місяців) і через 3 місяці за даними ЕхоКГ в середньому становить 14,0 г. З урахуванням даних, отриманих нами при визначенні розміру вибірки, необхідної для виявлення значущою динаміки ММЛЖ (табл. 3), така зміна показника могло бути зареєстровано за даними ЕхоКГ вже при обстеженні 22 осіб, проте при більшій кількості учасників в цьому дослідженні значущих змін ММЛЖ за даними ЕхоКГ виявлено не було. Дане протиріччя може бути пов'язано з тим, що серед обстежених нами на другому етапі осіб ГЛШ за даними ЕхоКГ виявлена ​​тільки в 20% випадків, а вихідна ММЛЖ при цьому була нижче, ніж в проаналізованих дослідженнях, в яких переважали особи з ГЛШ (185,0 г проти 259,2 г відповідно). Беручи до уваги наявність прямої лінійного зв'язку між вихідної ММЛЖ і ступенем її зниження на тлі терапії, виявленої в нашому дослідженні (рис. 1), результат у нашій вибірці мав опинитися нижче, і дійсно, за даними усередненої ЕКГ зниження ММЛЖ склало в середньому 6 , 7 м за умови включення в даний дослідження осіб з тієї ж ММЛЖ, що і в проаналізованих нами роботах, відповідно до рівняння регресії (рис. 1), зміна ММЛЖ через 3 місяці склало б 14,5 г, що можна порівняти з даними метааналізу. У свою чергу, з урахуванням стандартного відхилення систематичної розбіжності для ЕхоКГ, яке було отримано в цьому дослідженні, для реєстрації значущого зниження ММЛЖ на 6,7 г за даними ультразвукового дослідження обсяг вибірки повинен був скласти 96 осіб, що істотно більше обсягу нашої вибірки, тоді як для реєстрації такого ж зміни ММЛЖ за даними неусредненной і усередненої ЕКГ досить було б 24 і 8 повторних спостережень відповідно.

Незважаючи на поширені уявлення про надійність методу ЕхоКГ, він виявився неприйнятним для персоніфікованої оцінки змін серця на фоні антигіпертензивної терапії. Розраховане зниження ММЛЖ на 66 г, необхідне для достовірної оцінки динаміки цього показника у окремої людини за даними ЕхоКГ, не спостерігається навіть через 2 роки терапії (рис. 2) і навряд чи може бути досягнуто в перспективі, з огляду на параболічну форму кривої. У свою чергу, усереднена ЕКГ дозволить фіксувати значущі зміни ММЛЖ у окремого пацієнта вже через 3-6 місяців (розрахункове значення різниці -19 г), а за умови усунення ймовірності зміщення електродів між повторними дослідженнями такі зміни можуть бути зареєстровані менш ніж через 3 місяці від початку терапії (розрахункове значення різниці -10 г). Використання традиційного способу реєстрації ЕКГ пов'язане з відстроченою оцінкою ефективності терапевтичних втручань. Достовірну індивідуальну динаміку ММЛЖ по неусредненной ЕКГ можливо оцінити тільки через 1-2 роки лікування (розрахункове значення різниці -33 г), що не дозволить своєчасно змінювати режим антигіпертензивної терапії.

Результати цього дослідження свідчать про більшу надійність методу усередненої ЕКГ в порівнянні з традиційною ЕКГ і ЕхоКГ при оцінці динаміки ММЛЖ, в тому числі і при використанні його з метою індивідуалізованого контролю змін даного показника. Однак слід зазначити, що порівняння ефективності діагностичних методик при динамічному контролі ММЛЖ в нашому дослідженні проводилося на невеликій вибірці осіб із застосуванням розробленого нами раніше способу визначення ММЛЖ за даними усередненої ЕКГ [8], інформативність якого в порівнянні з еталонними способами оцінки даного показника вимагає подальшого вивчення .

Традиційно оцінка ГЛШ проводиться за індексованими показниками, що враховує площу поверхні тіла (ППТ). У цьому дослідженні оцінювалася варіабельність ММЛЖ в аспекті можливості виявлення регресу гіпертензійного змін міокарда на тлі антигіпертензивної терапії, а не індексу ММЛЖ. Виходячи з особливостей індексованого показника, зниження або збільшення ваги пацієнта в процесі терапії може спотворювати дані про реальні зміни серцевого м'яза при індексації ППТ. Наше дослідження, як і ряд інших, показало, що зустрічальність ГЛШ в загальній масі хворих неускладненій на артеріальну гіпертензію невисока [25, 26]. Крім того, в роботі продемонстровано, що значуще зниження ММЛЖ під дією антигіпертензивної терапії відбувається навіть при вихідних значеннях, що не укладаються в критерії ГЛШ, певні на підставі індексованих значень. Таким чином, нам видається більш обгрунтованим використання в якості контрольного показника ефективності терапевтичних втручань ММЛЖ, особливо при індивідуалізованої оцінки.

Висновки

  1. Ехокардіографічний метод має низьку відтворюваністю, що знижує надійність одномоментної оцінки ММЛЖ, призводить до істотного завищення необхідного обсягу вибірок в дослідженнях з динамічним контролем і не дозволяє використовувати цей метод для індивідуалізованого контролю динаміки ММЛЖ у хворих на артеріальну гіпертензію на тлі антигіпертензивної терапії.
  2. Відтворюваність показника ММЛЖ за даними ЕКГ вище в порівнянні з ЕхоКГ.
  3. Усереднення ЕКГ дозволяє мінімізувати похибку при визначенні ММЛЖ при повторних вимірах, що дозволить скоротити обсяг груп або часу для отримання статистично значущого результату при використанні в проспективних дослідженнях в порівнянні як з ЕхоКГ, так і традиційної ЕКГ.
  4. При підтвердженні отриманих даних в більших дослідженнях використання усередненої ЕКГ в клінічній практиці дозволить проводити индивидуализированную оцінку змін ММЛЖ вже на ранніх етапах антигіпертензивної терапії з можливістю своєчасної її корекції, тоді як застосування традиційної ЕКГ дає отсроченную оцінку, яка не може вплинути на тактику лікування.
  5. Метод усередненої ЕКГ дає надійну оцінку змін маси міокарда лівого шлуночка серця на фоні антигіпертензивної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію незалежно від її вихідних значень, в тому числі у осіб без гіпертрофії лівого шлуночка серця, яка визначається за загальноприйнятими критеріями.

література

  1. Verdecchia P., Carini G., Circo A. et al. Left ventricular mass and cardiovascular morbidity in essential hypertension: the MAVI study // J Am Coll Cardiol. 2001. V. 38. № 7. Р. 1829-1835.
  2. Angeli F., Reboldi G., Poltronieri C. et al. The prognostic legacy of left ventricular hypertrophy: cumulative evidence after the MAVI study // J Hypertens. 2015. V. 33. № 11. P. 2322-2330.
  3. Devereux RB, Wachtell K., Gerdts E. et al. Prognostic significance of left ventricular mass change during treatment of hypertension // JAMA. 2004. V. 292. № 19. P. 2350-2356.
  4. Devereux B., Koren M., de Simone G. et al. Methods for detection of left ventricular hypertrophy: application to hypertensive heart disease // Eur Heart J. 1993. V. 14. P. 8-15.
  5. Devereux R. Is ECG still useful for detection of the left ventricular hypertropy ? // Circulation. 1990. V. 81. P. 1144-1146.
  6. De Vries S., Heesen W., Beltman F. et al. Prediction of the left ventricular mass from the electrocardiogram in systemic hypertension // Am J Cardiol. 1996. V. 77. № 11. Р. 974-978.
  7. Wolf H., Burggraf G., Cuddy E. et al. Prediction of left ventricular mass from the electrocardiogram // J Electrocardiol. 1991. V. 24. P. 121-127.
  8. Семенкіна А. А., Чіндарева О. І., Махрова Н. В. та ін. Визначення масі міокарда лівого шлуночка за Показник усередненої електрокардіограмі // Серцевий недостатність. 2016. Т. 17. № 5. С. 333-338.
  9. Lang RM, Badano LP, Mor-Avi V. et al. Recommendations for Cardiac Chamber Quantification by Echocardiography in Adults: An Update from the American Society of Echocardiography and the European Association of Cardiovascular Imaging // Journal of the American Society of Echocardiography. 2015. V. 28. № 1. Р. 1-35.
  10. Семенкіна А. А., Сівков І. Е., Лебедєв В. М., Міллер Т. С. Свідоцтво про Державну реєстрацію програми для ЕОМ «ECG HR» № 2011616724 (RU); 29.08.2011.
  11. Семенкіна А. А., Чіндарева О. І., Махрова Н. В., Нечаєва Г.І., Потапов В. В., Жівілова Л. А., Семенова Е. В. Спосіб визначення маси міокарда лівого шлуночка серця у хворих неускладненій на артеріальну гіпертензію за допомогою усередненої електрокардіографії. Пат. 2015151297, (RU); ГБОУ ВПО ОмГМУ МОЗ России (RU). № 2612822; заявл. 30.11.15; опубл. 13.03.17, Бюл. № 8.
  12. Bland J., Altman D. Statistical methods for assessing agreement between two measures of clinical measurement // Lancet. 1986. V. 1 (8476). Р. 307-310.
  13. Петрі А., Себін К. Наочна статистика в медицині. М .: ГЕОТАР-Мед. 2003. С. 87-89.
  14. Collins H., Kronenberg M., Byrd B. Reproducibility of left ventricular mass measurements by two -dimensional and M-mode echocardiography // J Am Coll Cardiol. 1989. V. 14. № 3. H. 672-676.
  15. Himelman R., Cassidy M., Landzberg J., Schiller N. Reproducibility of quantitative two-dimensional echocardiography // Am Heart J. 1988. V. 115. № 2. Р. 425-431.
  16. Palmieri V., Dahlöf B., De Quattro V. et al. Reliability of echocardiographic assessment of left ventricular structure and function: the PRESERVE study. Prospective Randomized Study Evaluating Regression of Ventricular Enlargement // J Am Coll Cardiol. 1999. V. № 34 (5). Р. 1625-1632.
  17. Agabiti-Rosei E., Ambrosioni E., Finardi G. et al. Perindopril versus captopril: efficacy and acceptability in an italian multicenter trial // Am J Med. 1992. № 92 (4 B). Р. 79-83.
  18. Graettinger W., Lipson J., Klein R. et al. Comparison of antihypertensive therapies by noninvasive techniques // Chest. 1989. V. 96. P. 74-79.
  19. Devereux R., Palmieri V., Sharpe N. et al. Effects of once-daily angiotensin-converting enzyme inhibition and calcium channel blockade-based antihypertensive treatment regimens on left ventricular hypertrophy and diastolic filling in hypertension the prospective randomized enalapril study evaluating regression of ventricular enlargement (PRESERVE) trial // Circulation. 2001. V. 104. P. 1248-1254.
  20. Koldas L., Ayan F., Ikitimur B. Short term effects of rilmenidine on left ventricular hypertrophy and systolic and diastolic function in patients with essential hypertension comparison with an angiotensin converting enzyme inhibitor and a calcium antagonist // Jpn Heart J. 2003. V . 44. V. 693-704.
  21. Matsuzaki K., Mukai M., Sumimoto T., Murakami E. Effects of ace inhibitors versus calcium antagonists on left ventricular morphology and function in patients with essential hypertension // Hypertens Res. 1997. V. 20. P. 7-10.
  22. Moroni C., Tolone S., Lopreiato F. et al. Effects of losartan on left ventricular mass: a three-year follow-up in elderly hypertensives with myocardial hypertrophy despite successful conventional antihypertensive treatment // European Review for Medical and Pharmacological Sciences. 2017. V. 21. P. 1323-1328.
  23. Rakic D., Rumboldt Z., Bagatin J., Polic S. Effects of four antihypertensive monotherapies on cardiac mass and function in hypertensive patients with left ventricular hypertrophy : randomized prospective study // Croat Med J. 2002. V. 43. P. 672-679.
  24. Roman M., Alderman M., Pickering T. et al. Differential effects of angiotensin converting enzyme inhibition and diuretic therapy on reductions in ambulatory blood pressure, left ventricular mass, and vascular hypertrophy // Am J Hypertens. 1998. V. 11 (4 Pt 1). P. 387-396.
  25. Cuspidi C., Sala С., Negri F. et al. Prevalence of left-ventricular hypertrophy in hypertension: an updated review of echocardiographic studies // Journal of Human Hypertension. 2012. V. 26. P. 343-349.
  26. Cuspidi C., Rescaldanic M., Sala C. et al. Prevalence of electrocardiographic left ventricular hypertrophy in human hypertension: an updated review // Journal of Hypertension. 2012. V. 30. P. 2066-2073.

А. А. Семенкіна *, 1, доктор медичний наук, професор
О. І. Чіндарева *
Н. В. Махрова **
Г. І. Нечаєва *, доктор медичний наук, професор
В. В. Потапов *, кандидат медичних наук
Л. А. Жівілова *, кандидат медичних наук
І. Е. Сівков ***
Е. В. Семенова *

* ФГБОУ ВО ОмГМУ МОЗ РФ, Омськ
** ФГБУЗ ЗСМЦ ФМБА России, Омськ
*** ТОВ «Інформаційні Системи Сервісу Арт», Омськ

1 Контактна інформація: [email protected]

Порівняння варіабельності маси міокарда лівого шлуночка за даними ехокардіографії, традиційної та усередненої електрокардіографії в аспекті оцінки ефективності антигіпертензивної терапії / А. А. Семенкіна, О. І. Чіндарева, Н. В. Махрова, Г. І. Нечаєва, В. В. Потапов , Л. А. Жівілова, І. Е. Сівков, Е. В. Семенова
Для цитування: Лікуючий лікар № 7/2018; Номери сторінок у випуску: 15-20
Теги: серцево-судинні захворювання, артеріальна гіпертензія, ехокардіографія, електрокардіографія

Купити номер з цією статтей в pdf


  • Зуботехническая лаборатория

    Детали
  • Лечение, отбеливание и удаление зубов

    Детали
  • Исправление прикуса. Детская стоматология

    Детали